- Як саме клієнти чинять опір терапії і чому?
- Чому вони відмовляються від роботи з терапевтом?
- Які почуття виникають у терапевта в процесі роботи з такими клієнтами?
Робота з РХП — процес нешвидкий й часто складний.
Про що слід знати терапевту, щоб робота була ефективною?
Розглянемо складнощі, які можуть виникнути під час роботи з клієнтами з різними типами розладів харчової поведінки (РХП).
Наприклад, клієнт з анорексією. Така людина вважає, що їсти багато їжі їй протипоказано. У клієнта з анорексією дуже часто є страх їжі, точніше страх набору ваги. При цьому терапевт стверджує, що клієнт має їсти, щоб жити, і йому потрібно почати харчуватися регулярно, адже при анорексії смертність сягає 30%. Клієнт чинить опір. Це й є та проблема, з якою працюватиме терапевт. Йому потрібно допомогти клієнту вирішити суперечність між «потрібно їсти» і «боюся набрати вагу, не їстиму».
Клієнт із булімією. Він боїться набрати вагу та звик очищати себе. Він може багато нападоподібно їсти. Після цього йому потрібно, наприклад, викликати блювоту, або випити очисні препарати, або зайнятися спортом, щоб нібито спалити калорії. Терапевту в цьому випадку потрібно знайти способи допомогти припинити таку поведінку. Це викликає опір у клієнта, оскільки він боїться набрати вагу, і цей страх викликає в нього таку поведінку.
Клієнт із компульсивним переїданням. Він сидів багато на дієтах. Він, звичайно, теж чинитиме опір, бо не хоче відмовлятися від своїх звичок. Він може сказати, що те, що пропонує терапевт, — це насильство. «Ви кажете, що дієти – це зло. А самі зараз хочете мене змусити щодня рухатись, працювати зі своїми почуттями, медитувати щодня. А це теж насильство наді мною! Терапевт обговорює цю проблему з клієнтом, пояснює, чому ці вимоги не є насильством.
Одна з головних перешкод для всіх клієнтів при роботі з РХП – опір щоденним рутинним діям. Клієнтам з РХП протягом тривалого часу потрібне рутине харчування, рутина руху. Вона потрібна для того, щоб увійти в ремісію. Їм потрібно щодня займатися собою: підбирати харчування, розслаблятися, відстежувати свої почуття, стежити за тим, скільки вони сплять, скільки їдять. Безперечно, їм необхідно щодня рухатися. І якщо на початку роботи клієнти мають натхнення це робити, то поступово їм це набридає, і вони кажуть, що хочуть працювати над собою, але не готові відмовлятися від своїх звичок упродовж тривалого часу.
У роботі з розладами харчової поведінки психотерапевт має дуже важливу роль — постійне інформування. Дуже часто терапевт розповідає клієнтам одне й те саме багато разів. Це відбувається через великий опір клієнта та поведінку, що викликана цим опором: сьогодні він чує рекомендації терапевта, завтра він уже забув або не хоче сприймати цю інформацію, навіть не в змозі її почути. Відповідно клієнт відмовляється виконувати вимоги, дотримуватися правил, дивується: «навіщо я маю це робити?» І тоді терапевт знову розповідає, підтримує, пояснює, обробляє почуття.
Ще є складність у роботі з клієнтами з РХП. У таких клієнтів і в клієнтів, які мають проблеми з харчовою поведінкою, але діагноз ще не поставлений, є складнощі з усвідомленням почуттів. Вони можуть визначити почуття, коли вони дуже радіють або дуже зляться. Але весь спектр почуттів їм часто недоступний. Людині погано, але вона не розуміє, що з нею відбувається. І це нерозуміння вона «заїдає» або, навпаки, відмовляється від їжі, боїться їсти.
Тому завдання терапевта — привчити клієнтів поринати у свої почуття, досліджувати свої почуття. Це дуже важливо. Для чого? Коли клієнт розуміє, що з ним відбувається, то називає це почуття. При цьому воно трохи зменшується, а клієнт згадує, що терапевт уже показував способи, які допоможуть йому зменшити вплив цього почуття на себе, а не піти та поїсти. Якщо клієнт перебуває у терапії довго, він може усвідомлювати дуже багато своїх почуттів.
Ще одна складність. Терапевт у роботі з клієнтами з РХП дуже часто відчуває гаму неприємних почуттів. Такі почуття (злість, огида тощо) можуть з’являтися в терапевта через мінливість рішень клієнта та знецінення рекомендацій терапевта. Навіть досвідчені терапевти можуть періодично намагатися рятувати клієнта, вмовляти, продавлювати. Але це не має сенсу, а терапевт може вигоріти.
Дуже часто клієнти з РХП відмовляються від угоди. І це також ускладнює роботу терапевта. Виникає ситуація, коли ви уклали з клієнтом організаційну або терапевтичну угоду, а він починає її порушувати. Він торгується: це робитиму, те не буду. Тому завдання терапевта методично повертати клієнта до роботи над запитом, опрацьовувати свої почуття, відвідувати супервізії, особисту терапію, щоб розбиратися з усіма складнощами.
Отже, у роботі з клієнтами з РХП важливо розуміти, що це процес тривалий, короткострокове консультування неможливе. Ефекту можна досягти не раніше ніж через 6 місяців. Іноді результат буде за рік або за два. Все залежить від того, скільки років людина вже живе з РХП. Тому важливо працювати професійно та терпляче.